Прочитавши оповідання І. Сапіної "Не збриши", хочу сказати, що воно мені дуже сподобалося. Як глибоко воно розкриває переживання, думки і почуття людини! Ті думки, які залишаться з тобою назавжди, які нікому ніколи не покажеш. 

Це оповідання, звичайно, не зможуть в повній мірі зрозуміти учні початкових класів. Але вчитель може розкрити його на виховній годині чи на уроці з позакласного читання.

Вчитель має донести не лише думку про те, що брехати - то є погано, а й те, що, говорячи неправду, ти сплюндровуєш самого себе, ти показуєш слабкість перед життєвими труднощами.

Потрібно обговорити з дітьми, чому автор не сказала мамі правду. Злякалася за себе, що мама насварить? Чи, можливо, не хотіла засмучувати близьку людину? А чому б не поговорити, пояснити. В будь-якій ситуації можна і треба спокійно обговорити і донести свої думки так, щоб тебе зрозуміли. Розкритися... Злякалася? Показала слабкість. А що далі? Мама врешті-решт дізнається правду від когось. І буде ще гірше. Так, згодом мама вибачить, бо вона найрідніша. Але цей випадок запам'ятається, залишиться в душі, і насамперед, в душі самої брехунки.