vivien писав(ла):Притчі і історії - гарні штуки. Найкоротший, до того ж, ненасильницький шлях до несвідомого.


А мене підкупає притча ще тим, що має декілька смислових рівнів. Кожен для себе може відкрити доступний йому рівень - чи то першокласник, чи то доросла людина.

А для мене притча - це мудрість, і як кажуть, одні доживають до старості, а інші до мудрості. Той, хто читає притчі чи посилається на них, не може бути "пересічним", це багата морально і духовно особистість.

Так приємно бачити на форумі відгуки друзів!
Ураховуючи, що серед освітян більшість складають жінки, думаю, ця притча сподобається.

Бог вже шосту добу працював без відпочинку – він творив Жінку. Саме в цей час до нього звернувся Ангел: «Чому ти так багато часу витрачаєш на неї?» Бог на хвильку задумався, а потім відповів: «А ти бачив інструкцію до неї? Вона не повинна боятися вологи, але бути не пластиковою; вона має складатися із 200 деталей, що рухаються і можуть замінятися; вона має триматися на каві і залишках їжі; її коліна мають бути такими, щоб на них поміщалось відразу двоє дітей, але, коли вона встане, ноги її мають виглядати граціозно; її поцілунок має виліковувати все, починаючи з подряпин і закінчуючи розбитим серцем; у неї повинно бути шість пар рук».
Ангел здивувався, що для створення цієї істоти необхідно дотриматися стількох вимог.
«Шість пар рук! Такого не може бути!» – вигукнув він.
Бог відповів: «Ох, та не в цьому біда, не в кількості рук! А в трьох парах очей, які повинні бути у кожної матері!»
«І все це у типовій моделі?» – спитав Ангел, маючи на увазі три пари очей.
Бог підтвердив: «Так, одна пара очей, щоб мати бачила крізь зачинені двері, коли питатиме своїх дітей, чим вони там займаються, хоча вона і без того вже знає. Друга пара очей, щоб бачити все, що їй потрібно знати, хоча інші про це і не здогадуються. А третя пара очей – для того, щоб поглянувши на дитину, яка балується, без слів промовити, що любить і розуміє її».
Ангел спробував зупинити Бога: «Але це ж дуже кропітка і важка робота! Досить на сьогодні – закінчиш завтра». «Я не можу, – відповів Бог. - Я вже майже завершую свій шедевр, який настільки дорогий моєму серцю»
Ангел підійшов і торкнувся жінки. «Боже, але ж вона така ніжна?!» «Так, вона ніжна, – погодився Творець. – Але я зробив її міцною. Ти не уявляєш, скільки всього вона може стерпіти і скільки може зробити!» «А вона вміє думати?» – спитав Ангел. Бог заспокоїв його: «Вона не тільки вміє думати, вона ще вміє аргументувати і переконувати».
Раптом Ангел щось помітив, простягнув руку і доторкнувся до щоки жінки: «Ой, здається, ця модель пропускає воду. Я ж казав тобі, що ти намагаєшся надто багато всього в неї помістити». «Ні, не протікає, – заперечив Творець. – Це сльоза!» «А навіщо їй сльоза?» – здивувався Ангел.
Господь пояснив: «За допомогою сліз вона може проявити радість, біль, розчарування, самотність, гордість».
Ангел був у захопленні. «Господь, ти геній! Ти все продумав! Ця жінка і справді надзвичайна!!

Раджу всім форумчанам переглянути цей сайт http://www.wti.ru/god.php Інтерв'ю з Богом(яскраві фото, чудова музика, слова). Лише позитивні емоції та думки про найцінніше в нашому житті...

Притча про типову модель,що пропускає воду - дуже дотепна. Я аж задумалась над тим, як багато можу. Дайте автора, будь ласка.
А от інтерв’ю з Ним... Людина я досить поміркована, мабуть, бо подумала - поки що Він стерпів це "красиве" панібратство, але, очевидно,тільки по факту знання про глупоту нашу. Недавно передивилася к/ф "Господин оформитель". Там один уже пробував те, що й інтерв’юер.Загаравати з такими речакми ой не раджу. Навіть в якості літературного експерименту.

Я тут теж якось поміркувала щодо доцільності досить розповсюдженого в Інтернеті інтерв`ю з Богом. Думки були досить різні, іноді - діаметрально протилежні. І на цей момент такі: а чому б і ні? Якщо виходяти з того, що людина створена "по образу и подобию" Бога? Тоді виходить, що і думки людини - вони теж певної мірою відповідають способу мислення Творця?
І "волос не впаде без волі Божої" - тобто, все, що відбувається, відбувається з Його волі?
А ще одне міркування: хтось писав Книги Біблії, які сьогодні називають Боговдохновенними. Їх писали протягом багатьох століть. Хто ж знає, може слова із інтерв`ю теж продиктовані Вищою Силою? Як би то не було, а задуматися варто...

Сухомлинський писав(ла):
Притча:склянка з водою.
Професор почав заняття, піднявши склянку з водою. Він підняв склянку так, щоб було видно всім студентам, а потім запитав:
- Як ви думаєте, скільки важить ця склянка?
Студенти відповідали:
- 50 грам!..
- 100 грам!..
- 150 грам!..
...
Важливо думати про проблеми в житті, але набагато важливіше буде, якщо ви "опустите їх" і будете робити це щодня перед сном. Якщо ви будете так робити - у вас не буде стресу, ви будете просинатися щодня свіжими і повними сил. Ви зможете впоратися з будь-якою проблемою, з будь-яким викликом, що буде вам кинутий!

Не забудьте "опустити склянку" вже сьогодні!
Яке влучне порівняння!!! Іншими словами, вся річ не в подіях, які відбуваються з нами, а у нашому відношенні, сприйнятті цих подій. Теза не нова, але, викладена у цій притчі, вона добре запам'ятовується. Дякую!

"Притча о вдове"
В одном селении была вдова, и она услышала от людей, что сказал Господь: "Если вы будете иметь веру с горчичное зерно и скажите горе сей: перейди отсюда туда, - и она перейдет".
Возрадовалась вдова, услышав благую весть, так как имела с давних пор великую гору навоза во дворе, но не было у нее желания браться за лопату. Два месяца вдова соблюдала закон, постилась и молилась, и решила, что исполнилась веры с избытком. И выйдя во двор свой в сумерках, приказала навозу перейти в поле. Но не случилось по слову ее. Много раз повторяла вдова: "Перейди отсюда туда", но не поколебался даже клочок шерсти овечьей. И в досаде пошла вдова ко сну, и сказала: "Так я и думала".
(джерело http://pritchi.castle.by "Притчи или философские рассказы")

Розмова дерева й фіалкиКожна рослина може розповісти нам щось про себе, про своє існування: від найменшого й непомітного, схованого серед каміння або ущелин, до величного дерева з великою кроною. Треба навчитися говорити з ними: дерево розповість нам про своє почуття обов`язку, про свою радість, яку відчуває, підкоряючись зміні пір року, тому що знає, що життя триває, не зважаючи на зовнішні зміни; маленька рослина може навчити нас сталості й цілеспрямованості у виконанні своєї долі, не дивлячись на місце, де це відбувається. Ні дерево, ні найменший кущ не відриваються від землі і не перестають тягтися до неба.
Джерело: http://newacropolis.org.ua/ua/library/?DETAIL=3620


Може, й нам варто навчитись не відриватись від свого коріння і не переставати тягнутися до вищого?

Krutenko писав(ла):

Може, й нам варто навчитись не відриватись від свого коріння і не переставати тягнутися до вищого?

Ні! Ящо не тягнутися вверх, то тебе затопчуть. Будеш як бур'ян при дорозі.
Потрібно бути трояндою!