Україна. м.Черкаси. вул.Бидгощська 38/1, тел (факс) 64-21-78, e-mail: oipopp@ukr.net

Євгеній Мовчан

Відомості про автора:  Мовчан Євгеній Васильович учень 11 класу, 16 років    

Повне найменування навчального закладу: Дмитрушківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Уманської районної ради Черкаської області

Відомості про керівника: учитель – Мовчан Ніна Іванівна

 

Я – європеєць

Есе

Теплі вересневі дні… Чудова природа… Акуратні яскраві будиночки, прикрашені петунією і геранню… Рівні дороги з чистими узбіччями… Красиві облаштовані міста… Я сиджу в автобусі, який швидко рухається в напрямку до кордону з Україною.

Ми з однокласниками повертаємось із Дравська Поморського, невеличкого польського містечка, що розташоване неподалік кордону з Німеччиною. Там зустрічались із польською молоддю, слухали лекції про основні принципи і цінності функціонування Європейського Союзу. Було неймовірно цікаво.

Мимоволі починаю роздумувати… Чому наші українські дороги не такі, як тут? Чому двори зразу обгороджуються високими мурами, як тільки в господарів з’являються хоч якісь додаткові гроші крім тих, що потрібні для елементарного існування? Чому моя бабуся, яка більше сорока років пропрацювала медичною сестрою, сьогодні бідкається про те, що не вистачає коштів на ліки? Таких «чому» ще досить багато, а відповідь на них досить банальна. Кожен з нас, від малого до старого, має нести відповідальність за те, що робить, і найголовніше - «шукати цензора в собі», як  каже українська поетеса Ліна Костенко.

Що особисто я можу зробити, щоб Україна була частиною Європи не лише за своїм географічним положенням?

В першу чергу затямити сам і переконати своїх друзів, що поняття «Європа» не так зовнішнє і показове, як духовне, внутрішнє, культурне. Європа — це не тільки вільна торгівля і виїзд, не тільки якісна освіта, столиці моди, футболу чи мистецтва. Європа — це не тільки євровалюта і сучасний громадський транспорт, високі заробітні плати і нормальні ціни. Європа не навколо, європейцем потрібно бути в думках, в серці, жити по-європейськи. Чомусь ми не хочемо визнати, що для того, щоб вулиці були чистими, як на Заході, потрібно просто не смітити, щоб мати гідну освіту, треба самому хотіти вчитися…

Проте, не дивлячись на деякі недоліки, які завжди можна усунути, якщо постаратись, я вважаю, що я – європеєць. Мої предки здавна сповідували ті принципи свободи й незалежності, які притаманні багатьом народам інших держав. Варто згадати лише окремі події історії, щоб переконатися в цьому: утворення й розквіт Запорізької Січі з її вільнолюбними традиціями, народний бунт проти кріпацького устрою, репресії радянських часів, боротьбу проти численних утисків мови та культури, 1991 рік, коли наш народ заявив про свою волю самому вирішувати долю Батьківщини, будувати сильну соборну країну, мати єдину державну мову — українську... Усього й не перелічити.

Та найбільш яскравим фактом, який підтверджує думку про прагнення українців до незалежного існування, є сучасні події. Так, ми зробили свій вибір, який чітко показав: як і інші народи Європи, ми хочемо власної свободи, а не одвічного рабства.

А утвердження свободи слова, вільний розвиток демократії в Україні доводять: ми — європейці. Та не треба думати, що ми забули шевченківське "...свого не цурайтесь". Українці, будучи європейською нацією, завжди пам'ятатимуть про свої національні ідеали.

         Дух європейця повинен містити у собі Гідність і Повагу. Гідність власну, українську. Гордість за власну державу, її історію, культуру та людей. Повагу – цінування і шану інших країн, їхньої історії, культури і людей. Якщо такої формули буде дотримуватись більшість громадян, то недоліки „української європейськості” вирішаться швидко. Нам, мабуть, варто повчитися відчувати себе українцями і європейцями одночасно.

Євгеній Мовчан

 

 

ЧЕРКАСЬКИЙ ОСВІТЯНСЬКИЙ ПОРТАЛ
При копіюванні інформації - посилання на сайт: http://oipopp.ed-sp.net обов’язкове