Україна. м.Черкаси. вул.Бидгощська 38/1, тел (факс) 64-21-78, e-mail: oipopp@ukr.net

Надія Нестеренко

Відомості про автора:  Нестеренко Надія Вячеславівна, учениця 10 класу

Повне найменування навчального закладу: Центр дитячої та юнацької творчості міста Черкаси, Черкаської міської ради Черкаської області.  Вихованка гуртка «Юні кореспонденти»

Відомості про керівника: Чередник Надія Федорівна    

 

Есе «Я-європеєць»

Я підходжу до старої книжкової шафи і тягну руки на найвищу полицю, дістаючи щось незвичне і з твердою палітуркою. Стара обшарпана книга вражає розмірами та зачаровує своєю величчю. Здається, ніби усі найбільші таємниці віків заховані там. Я вкотре дивлюся на тьмяну обкладинку з написом «Тлумачний словник». Мій давній друг, мій старий словник… Я прийшла до нього, аби він пояснив мені, що ж означає «бути європейцем». На перший погляд здається, ніби немає ніяких підводних течій чи якогось прихованого сенсу, але перевірити все ж треба. Я знаходжу потрібну сторінку, де мій розумний товариш своїми паперовими вустами шепоче про те, що європеєць - це житель або уродженець Європи. Цього разу нічим не здивував ти мене, мій старенький словничку, адже це логічно і природньо. Та, мабуть, я вчинила неправильно, коли прочитала не все, що він шепотів. Поряд є ще одне значення слова «європеєць» - освічена, культурна людина. Напевне, з цього потрібно було розпочинати, адже це вже набагато цікавіше. Та мій паперовий друг чомусь продовжує вперто стверджувати, що тлумачення це застаріле. Вести дискусії з ним я не можу, а тому доведеться мізкувати самій. Я приходжу у осінній парк і сідаю на нещодавно пофарбовану у жовто-блакитний лавочку. Я спостерігаю за людьми, які блукають вулицями і мимоволі починаю роздумувати про те, що кожен з них постійно, не усвідомлено, досліджує Європу. Ми шукаємо і губимо її, відкриваємо і зачиняємо, симпатизуємо їй та нехтуємо нею. Тут наші почуття доволі неоднозначні.

         Перед пересічним українцем, як і переді мною, доволі часто постає питання: де ж шукати Європу? Існує багато думок з цього приводу, але я дотримуюсь тієї, що не потрібно гнатись за словом Європа десь далеко, аж до обрію. Це більше схоже на дитячі намагання доторкнутися до горизонту, аніж на реальну мету. Адже усе починається з малого і еволюція європейськості не виняток. Так, звісно, виховання відіграє чи не найважливішу роль у формуванні світогляду будь-якого маленького громадянина, проте набагато краще, коли людина сама усвідомлено прагне до вдосконалення.

         На мою думку, Європа починається в кожному з нас, у наших внутрішніх намаганнях, мріях та мисленнєвих діях. Нам варто навчитися відчувати себе українцями і європейцями одночасно. Для багатьох людей такі відчуття є незвичними і чужими, проте є й ті, кому вони близькі. Це студенти, які кидали навчання і йшли на Майдан, усупереч погрозам про відрахування. Це молоді хлопці, які добровільно йдуть у зону АТО. Це молоді дівчата, які роблять усе можливе, щоб допомоги своїм захисникам. Це – українська молодь. А, як усім відомо, перший крок – це половина шляху. Найважчим завжди є перший крок, тобто прийняття рішення, та Україні в цьому плані легше, бо перший крок молодими ногами вже зроблено. Залишається не зупинятись та вперто йти до своєї мети. І я, як представник української молоді, можу впевнено сказати, що я – європеєць і пишаюся цим.

Надія Нестеренко

ЧЕРКАСЬКИЙ ОСВІТЯНСЬКИЙ ПОРТАЛ
При копіюванні інформації - посилання на сайт: http://oipopp.ed-sp.net обов’язкове