Сергі́й Васи́льович Трубчані́нов — український історик, краєзнавець, видавець. Кандидат історичних наук

Сергій Трубчанінов народився 17 жовтня 1962 року в селі Тальянки на Черкащині. Його батько Василь Михайлович (1925 — 1973) був кандидатом економічних наук, працював деканом зоотехнічного факультету Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту.

Сергій 1984 року закінчив історичний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту, 1989 року — аспірантуру по кафедрі історії СРСР Одеського університету.

Від 1989 року працює в Кам'янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам'янець-Подільський національний університет). Був асистентом, старшим викладачем, нині — доцент кафедри історії України. Одночасно від 1998 року Сергій Трубчанінов — засновник, директор і головний редактор видавництва «Оіюм», яке спеціалізується на випуску історичної та краєзнавчої літератури.

В університеті, зокрема, викладає курс історичної географії України. У 2002—2005 роках для студентів видав із цього предмету навчально-методичний посібник-практикум, навчальний посібник і курс лекцій. Працює над докторською дисертацією з історичної географії України.

У співавторстві з Іоном Винокуром підготував і видав низку підручників і посібників із шкільного курсу історії України.

Бібліографія:

• Трубчанінов С. В., Винокур І. С. Історія Поділля та Південно-Східної Волині. — Книга 1. — Кам'янець-Подільський, 1993. — 110 с.
• Трубчанінов С. В. Історія Поділля та Південно-Східної Волині. — Книга 2. — Кам'янець-Подільський, 1994. — 80 с.
• Трубчанінов С. В., Винокур І. С. Історія України. 7 клас: Експериментальний підручник. — Тернопіль, 2002.
• Трубчанінов С. В. Історична географія України. — Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2003.
• Трубчанінов С. В. Країна замків і фортець. — Кам'янець-Подільський:Оіюм, 2007. — 48 с. ISBN 966-7975-78-9
• Трубчанінов С. В. Країна замків і фортець. — 2-е видання, доповнене і перероблене. — Кам'янець-Подільський:Оіюм, 2007. — 56 с. ISBN 966-7975-83-8
• Трубчанинов С. В. Страна замков и крепостей. — Каменец-Подольский: Оиюм, 2007. — 56 с. ISBN 966-7975-84-5.

Топольний Федір Пилипович — український еколог, доктор біологічних наук, професор кафедри екології і охорони навколишнього середовища Кіровоградського національного технічного університету.

Народився 16 лютого 1942 року в с. Тальянки, Тальнівського району Черкаської області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю агрохімія та ґрунтознавство у 1970 р. Кандидатську дисертацію — «Хіміко-генетичні особливості бурих гірсько-лісових ґрунтів Карпат і зміна їх складу і властивостей під впливом сільськогосподарського використання» захистив у 1979 р. за спеціальністю ґрунтознавство — біологічні науки у Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова; докторську — «Буроземи Українських Карпат: особливості генези, кислотності і хімічної меліорації» у 1991 р. за спеціальністю ґрунтознавство у Харківському державному аграрному університеті.

Основні публікації:

• Особливості формування клімату Кіровоградщини //Зб. Фізична географія та геоморфологія. Вип. 46. том 2. Київ, 2004. — С. 211–214.
• Сірі плями на карті ґрунтів України // Зб. Агрохімія і ґрунтознавство. Вип. 69. Харків, 2008. — С.157-161.
• Стан онкологічної захворюваності населення в уранодобувному регіоні //Вісник Харківського Національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2008. — 801. — С. 43-51.
• Трансформація поглядів на генезу ґрунтів Карпат //Вісник Одеського національного університету. Т. 14. вип. 7. 2009. — С. 69-73.

Нагороджений у 2009 році Знаком МОН України «Петро Могила» за розвиток вищої освіти.

Тихолоз Богдан Сергійович — український літературознавець, франкознавець; директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка (з 2017 р.); публіцист, блоґер, співавтор науково-просвітницького інтернет-проекту ФРАНКО: НАЖИВО / FRANKO: LIVE © (разом із Наталею Тихолоз). Кандидат філологічних наук (з 2003 р.), старший науковий співробітник (з 2010 р.), доцент (з 2011 р.). Доцент кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (з 2006 р.). Член Національної спілки журналістів України (з 2011 р.)

Народився 6 жовтня 1978 р. у селі Тальянках Тальнівського району Черкаської області в родині філологів, викладачів української мови та літератури.

Закінчив філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (2000) та аспірантуру при кафедрі української літератури ім. акад. М. С. Возняка (2003).

2003 р. захистив кандидатську дисертацію «Філософська лірика Івана Франка: діалектика поетичної рефлексії» зі спеціальності 10.01.01 — українська література^[1].

У 2003—2004 рр. — асистент кафедри української літератури ім. акад. М. С. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, у 2004—2005 рр. — молодший науковий співробітник, у 2006 р. — старший науковий співробітник Інституту франкознавства, з 2006 р. — доцент кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

У 2004—2007 рр. науковий співробітник, у 2007—2010 р. — старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (за сумісництвом).

У 2012—2016 рр. — заступник декана з наукової і навчальної роботи факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка^[2].

У 2015—2016 рр. — в. о. завідувача кафедри теорії і практики журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

З 2017 р. — директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка^[3].

Разом Богданом Якимовичем і Наталією Кобрин написав лист до редакції УІЖ під назвою «Плаґіат не має терміну давності», в якому автори закинули звинувачення в плагіаті Михайлові Василенку, автору монографії «Іван Франко: поступ ідеї».^[4]

Сфера наукових зацікавлень — франкознавство, теорія та історія української літератури, філософії та публіцистики, психологія творчості.

У центрі літературознавчих досліджень Б. Тихолоза — проблеми текстології, генології, філософії та психології творчості Івана Франка, зокрема його рефлексійної (філософської та медитативної) поезії, символічної автобіографії, мистецької психодрами, генологічної свідомості, міфопоетичного мислення, світоглядної публіцистики.

Б. Тихолоз — автор понад 100 наукових праць різних жанрів (монографій, навчально-методичних посібників, статей, тез, повідомлень, рецензій, полемічних виступів, перекладів наукових праць, передмов і післямов тощо), упорядник та науковий редактор низки видань.