Україна. м.Черкаси. вул.Бидгощська 38/1, тел (факс) 64-21-78, e-mail: oipopp@ukr.net

Заповідники та музеї

Категорія: 

Парк «Ювілейний» 


Краса Черкас, як і краса всього, що горнеться до Дніпра, неповторна. За п’ятнадцять хвилин від центральної площі  міським транспортом доїдете до зупинки «Парк». Ще не зорієнтувавшись як слід серед чарівної тиші столітніх дубів, молодняка сосни, беріз, акацій, ви на повні груди вдихаєте чисте, настояне на хвої, ромашці, дубняку повітря — аж голова йде обертом від п’янкого аромату, свіжості й привілля.

У 1953 році піщані кучугури, що відділяли околиці міста від Черкаського бору, працівники тогочасної Черкаської лісозахисної станції засадили сосною.Згодом колектив Дахнівського лісництва заліснив тут і дніпрові схили.
Піднімались дерева — і разом омолоджувалась довколишня місцевість. Піщані схили, вкриті молодняком сосни, ромашковим квітом та чебрецем, мальовничі види Дніпра, що відкривалися з високих круч, з кожним роком притягували до себе все більше людей. До того ж, від центру міста до соснового бору — рукою подати. Тому на початку 60-х років сама пособі виникла ідея перетворення цього зеленого масиву на парк.

Немало зусиль доклали черкаські архітектори (проект створено інститутом «Укрдніпроінжпроект» і Управлінням головного архітектора міста), щоб не змінюючи природного ландшафту створити пейзажі, які б підкреслювали красу природи, її велич, щоб, не порушуючи гармонії, розмістити тут атракціони, кіноконцертний зал, видові майданчики, водограйні озера, доріжки і арковий міст, прокласти алеї. Хід будівництва парку обговорювався на засіданнях бюро обкому, облвиконкому та міськвиконкому. Адже мова йшла про створення зони відпочинку трудящих.

Парк збудований силами громадськості міста і області. Під час суботників сюди було завезено величезні валуни, гранітні глиби, гальку з гирла Росі, кар’єрів області і Криму; збудовано штучні озера і водоспади; прокладено русла струмків; посаджено нові алеї; розбито квітники. Використовуючи все, що є кращого в паркобудівництві, архітектори створили мальовничі тематичні пейзажі. Кожного, хто відвідує парк, вражають чарівність липових алей, гайки берізок, порослі ялівцем пагорби, покриті яскравим килимом квітів галявини. Вас зачарують дзвінка тиша лісових озер, шепіт струмочків, що спадають по схилу урвища до Дніпра, утворюючи безліч водопадів.
У парку висаджено більше 70 порід екзотів. Частина з них завезена з «Софіївки» та Тростянецького дендропарку. Це, зокрема, болотний кипарис, блакитна ялина, бархат амурський, горобина, береза пухнаста, бундук канадський.                                                                                                                                                                                  

Парк розміщений у північно-західному районі міста, формує в’їзд в обласний центр від Канева та Золотоноші. Його територія (площею близько 50 га) окреслена магістральною вулицею Шевченка, об’їздною дорогою, що веде на Золотоношу, і верхньою надзаплавною терасою Дніпра. Основна частина парку розташована на терасі, яка обривається крутими уступами до водосховища (висота їх — більше 30 метрів, а крутизна — 25—30 градусів). З південно-західного напрямку на північно-східний парк розділений мальовничим каньйоном яру, що збагатив природний рельєф і надав йому своєрідної архітектурної неповторності. Різнобарвний ландшафт території і її планувальна специфіка створили сприятливі умови для гармонійного формування паркових композицій. Пейзажі парку оформлені на основі поєднання суцільних зелених масивів, які відділяють парк від автомагістралі, і відкритих просторів — галявин і лужків, паркових перспектив, а також на широкому використанні водної поверхні водосховища, озер, ставків, струмків та водоспадів.

Парковий комплекс включає три зони: активного і тихого відпочинку з альпінарієм і каскадами озер, дитячий сектор, прогулянко-оглядову зону і зону пляжів.
Оригінально і поетично зроблено вхід з боку Дніпра. Над глибоким урвищем перекинуто арочний міст, який веселкою спирається на маківки пагорбів. Знизу від Славутича, притиснувшись до виступів високих дніпрових круч і підкреслюючи витонченість тендітного містка і стрімку велич крутого берега, в’ються широкі марші бетонних сходів.

За створення парку і архітекторам Г.А. Усатію, В.Г. Гнєзділову, інженеру Є.Д. Смирновій у 1979 році присуджено Державну премію УРСР імені Т.Г. Шевченка.

 


 

Черкаський бір


Під’їжджаючи до Черкас з північного заходу та з півночі, ви ще здалеку побачите, як до міста підступає темно-зелена стіна знаменитого Черкаського бору. Цей лісовий масив веде свою біографію ще з часів дольодовикової епохи.

Черкаський бір — один з добре відомих пристепових борів, найбільший в Україні сосновий масив природного походження, який зберігся на південній межі сосни звичайної. Його площа 28, 5 тис. га, а разом з Ірдинським болотом та Мошногірським кряжем площа складає 41, 7 тис. га. На початку XIX ст. Черкаський бір мав назву «Лісова дача» і був приписаний до військових поселень Катеринославської і Херсонської губерній. Південно-західна частина бору виділялась для потреб Чорноморського флоту і мала назву «Корабельний гай». Лісові насадження Черкаського бору мають надзвичайно велике природоохоронне значення. Покриваючи древні піщані тераси в минулому лівого берега, вони запобігають руху та здуванню пісків, а також змиву та розмиву ґрунтів. Ліси прибережної смуги регулюють поверхневий стік атмосферної вологи, захищають береги найбільшого в Дніпровському
каскаді Кременчуцького водосховища від розмивання. Вони покращують мікроклімат прилеглих територій, сприяють збереженню малих рік та підвищенню врожаїв сільськогосподарських культур. Крім виконання природоохоронних та рекреаційних функцій, Черкаський бір є джерелом лікарської сировини, служить базою розвитку бджільництва, має велике ландшафтно-архітектурне та естетичне значення.

Дуже часто жителі Черкас відпочивають та милуються природою у «Соснівці». Ця частинка Черкаського бору розміщена на піщаній терасі Дніпра (за містом, біля санаторію «Україна»). З дерев тут переважає сосна звичайна, як і всюди в Черкаському борі (до 65% від усіх деревних порід). Крім сосни тут ще росте дуб звичайний, клен ясенелистий, а в підліску — глід кривочашечковий, бузина чорна, бузина червона. З трав’яних рослин найпоширеніші: чистотіл, розрив-трава, орляк звичайний, пирій, костриця лучна, підмаренник справжній, суниці лісові, нечуй-вітер волохатий, перстач сріблястий, деревій звичайний. Всього флора налічує 65 видів.

Рельєф тут переважно рівний з невеликими піщаними горбами та пониженнями. Великих тварин біля міста немає. Є білки. З птахів — жовтобровий та весняний вівчарики, зяблики, велика синиця, сіра сова, багато дятлів (великий, строкатий).

Ґрунти — бідні дерново-слабопідзолисті, які й є найбільш сприятливими для соснових та дубово-соснових лісів. Якщо ж взяти весь Черкаський бір, то в ньому також переважають соснові і дубово-соснові ліси, що мають дво-  і чотириярусну будову. Перший, висотою — 24—28 м, ярус —сосна звичайна. Другий ярус — 15—20 м — дуб черешчатий, граб звичайний, рідше — береза поникла. Чагарниковий ярус в більшості не розвивається, однак місцями досягає висоти два метри. На місці пожеж проростає бузина чорна. У складі підліску — бузина червона, клен татарський, горобина звичайна. Із більш низьких чагарників — зіновать руська, дрік красильний. Трав’яний покрив складають світлолюбиві види: куничник наземний, польовиця тонка, орляк звичайний, конвалія травнева. Іноді тут зустрічається й рідкісний вид — вовчі ягоди пахучі. Звичайними видами є сон-трава чорніюча, дзвоники круглолисті, дібровник звичайний, перстач піщаний та сріблястий, віхолка гілляста, герань криваво-червона, гвоздика дельтовидна, чебрець дніпровський, ковила дніпровська, іноді — верес звичайний, зимолюбка зонтична. В Черкаському бору переважають ліси, які складаються з дуба черешчатого, сосни, граба звичайного, клена гостролистого, липи серцелистої та берези пониклої. Всього флора Черкаського бору нараховує близько 800 видів вищих рослин, з яких 18 занесено до Червоної книги України. Це: любка дволиста, зозулець болотянець, сон чорніючий, сльози яйцелисті, цибуля ведмежа, булатка червона, ковила дніпровська, підсніжник звичайний, папоротьлісова.

Тваринний світ також досить різноманітний. Тут водяться дикі кабани, косулі, лисиці, зайці, куниці білки, ондатри, бобри. А недавно з’явились тут плямисті європейські та благородні олені, лосі. З рідкісних тварин тут зустрічаються: вихухоль звичайна, кутора мала, мишівка степова, тхір степовий, борсук, норка європейська, єнот.

Велике різноманіття птахів, комах, плазунів. Деякі з них занесені до Червоної книги (тритон звичайний, гребінчатий тритон, звичайна ропуха, квакша, болотяна черепаха, веретільниця, зелена ящірка, вуж звичайний, гадюка звичайна).

В системі зоогеографічного районування Черкаський бір відноситься до центрального лісостепового зоогеографічного округу правобережжя Дніпра.

В межах Черкаського бору розташовано багато баз відпочинку, санаторіїв. Так, на мальовничих прибережних ділянках Свидівського лісогосподарства на площі 50 га розкинулись корпуси санаторію «Світанок», неподалік від Черкас знаходиться санаторій «Україна», а в районі с. Мошни — Мошногірський санаторій. У Черкаському бору, що прилягає до берега Дніпра, знаходиться відома за межами області база відпочинку «Сокирне». У складі Черкаського бору є 23 об’єкти природно-заповідного фонду на площі 2169 га (в тому числі 3 — загальнодержавного значення), 6 заказників, 14 пам’яток природи, 3 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Із пам’яток природи загальнодержавного значення можна назвати Мошенську діброву. Із заказників місцевого значення — Дахнівський ботанічний, Ірдинське болото, Мошногірський.

Із державних пам’яток природи місцевого значення — високопродуктивне насадження сосни (Дахнівське лісогосподарство), лісове насадження вікових дубів (Свидівське лісогосподарство), вільхи з дубом (Свидівське лісогосподарство по трасі Черкаси — Канів), плантація бархату амурського (біля с. Мошни), сосна «Відьмина мітла» (Дубіївське лісогосподарство), шестистовбурне дерево дуба (територія звірогосподарства), підземне джерело (Мошенське лісогосподарство, лівий бік шляху Черкаси —Мошни), ландшафтне насадження вікової сосни «Соснівка». Це далеко не повний перелік усіх природоохоронних об’єктів Черкаського бору.

Якщо ви поїдете з села Дахнівка у село Свидівок Черкаського району через ліс, то, виїжджаючи з нього, побачите зліва групу гігантських дубів. Це — лісове насадження дубів. Їх вік — біля 200 р., середня висота —28 м, діаметр стовбура — 72 см. Насадження вікових сосен — це надзвичайно красиве місце знаходиться за півгодини їзди від Черкас в напрямку с. Мошни у Дахнівському лісництві. В цьому районі колишньої смолокурні господарюють високі 100—120 річні сосни. У другому ярусі — 80-літні дуби, клени, берези, вільхи, липи, а у підліску — густий горішник. Трохи далі, там, де звивається з болота невеличка річка Ірдинка, самотньо стоїть чудернацьке дерево — з одного кореня ростуть дуб і вільха.

Природа Черкаського бору унікальна. Тим більше прикро, що екологічний стан його за останні десятиліття значно погіршився, незважаючи на те, що деяка частина його (2169 га) охороняється. Проведені дослідження місцевих природоохоронних організацій показали, що лісові насадження в радіусі 20—30 км від промислової зони міста зазнали негативного аерогенного впливу. В лісах проводяться санітарно-оздоровчі заходи, які іноді приводять до спрощення структури деревостанів. Цьому сприяє також зміна ґрунтово-гідрологічних умов, часті лісові пожежі, рекреаційне навантаження. Щорічно в межах Черкаського бору проводяться рубки лісу в розмірі 12, 3 тис. куб. м, що веде до зменшення корінних деревостанів.

Частина Черкаського бору віддана під військовий полігон, а частина —під міське сміттєзвалище. Зважаючи на обставини, що склалися, та виходячи з реальних можливостей, постає питання про організацію національного природного парку «Черкаський бір» площею 16,25 тис. га. До включення в національний парк пропонується площа, яку можна розділити на три складові:
1) Черкаський (Сосновий бір) — 8 тис. га;
2) Ірдинське болото — 5,5 тис. га;
3) Мошногірський кряж — 2,75 тис. га.
Сподіваємось, що це питання буде вирішено позитивно і унікальна  природнича пам’ятка Черкащини буде збережена для наступних поколінь.

 


 

 

 

 Долина Троянд

 

Улюблене місце відпочинку черкасців - Долина Троянд, що лежить на березі Дніпра. Її садили всім містом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 Черкаський обласний краєзнавчий музей

 

Черкаський обласний краєзнавчий музей - один із найстаріших музеїв на Черкащині і в Україеі. Заснований у травні 1918 року з ініціативи місцевого осередку "Просвіти" і вчительської громадськості міста як історико-педагогічний музей ім. Т.Г.Шевченка У середині 1920-х років музейна колекція налічувала майже 15 тис. експонатів, а книжковий фонд музейної бібліотеки становив понад 13 тис. томів. Під час німецької окупації музей не оминула доля інших центрів культури - його пограбували. Зникло близько 4 тис. найцінніших експонатів. Напередодні 40-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні - 8 травня 1985 року - експозицію музею відкрили у новому приміщенні. Новий обласний краєзнавчий музей збудовано біля Пагорба Слави за проектом місцевих архітекторів Кондрацького, Собчука, Фурсенка. 

 

 






   Музей "Кобзаря"

 В історичному центрі Черкас, на розі вулиць Хрещатика і Байди-Вишневецького зберігся один з небагатьох старовинних будинків. Колись ця споруда, зведена 1852 року, була відома як будинок Цибульських. Належав він сім’ї купців першої гільдії і був найвищою спорудою міста. Тут, у сім’ї свого друга Юхима Цибульського, зупинявся Тарас Шевченко.  Тепер у будинку міститься унікальний музей однієї книжки - "Кобзаря" Тараса Шевченка, відкритий у травні 1989 року. Фонди музею постійно поповнюються новими експонатами, серед яких останнім часом переважають подарунки: закордонна шевченкіана, рідкісні видання "Кобзаря", колекція шевченківських поштоввих листівок. В музеї зберігається унікальна книжка - "Кобзар", надрукований 1840 року в Петербурзі. Це раритетне видання є окрасою і гордістю музею. Навіть сам автор, повернувшись із заслання, не мав жодного примірника книжки і не лише через її малий наклад, а й через її заборону: "Кобзаря" повсюдно вилучали і знищували. На сьогодні відомо про місце зберігання лише кількох примірників цього цінного видання.







Джерело:

1. Мандри Україною. Золота підкова Черкащини. Путівник./ За заг.ред. В.М.Мельниченка.  - К., 2007.- 232 с.

2. http://gorod.ck.ua/

3.Т.М. Нераденко. Золота підкова Черкащини. Туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України. - Черкаси: "Брама-Україна". - 2006. - 106 с.

 

ЧЕРКАСЬКИЙ ОСВІТЯНСЬКИЙ ПОРТАЛ
При копіюванні інформації - посилання на сайт: http://oipopp.ed-sp.net обов’язкове