Село Шевченкове (стара назва - Кирилівка) 

Перша згадка про село відома в історичних джерелах від 1618 р. В середині ХVII ст. на карті Г.Л. де Боплана позначено поселення біля «Кереліва лісу». Поруч із селом проходив відомий «Чорний шлях». Існує кілька переказів про заснування села. Згідно з однією — в цій місцевості оселився першим козак Кирило, навколо якого стали селитися інші люди.

На початку ХVIII ст. село було власністю магнатів Яблонських. У 1741 році тут було 130 дворів та понад 900 жителів. Деякий час селом володіли князі Любомирські, потім його купив князь Потьомкін. У 1768 р. селяни приймали активну участь у відомому повстанні «Коліївщина».

Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Російської імперії, Керелівка дісталася генерал губернаторові псковському і смоленському В.В.Енгельгардту, з 1828 р. — його сину Павлу, у якого Тарас Шевченка служив козачком. В селі народився дід поета — Іван Андрійович та батько — Григорій Іванович. Дід прожив довге життя, був свідком Коліївщини, про що час то розповідав онукові. Помер він на 88 році життя у 1849 р.Після одруження та переїзду в селі жила й мати поета Катерина Якимівна, тут народилися сестри Тараса Шевченка Катерина, Ярина й Марія, брат Йосип.

Жалюгідний вигляд мала Кирилівка за часів Шевченка. Достатньо відвідати хату дяка з маленькими віконцями, побудовану 1782 року, яка була не найгіршою в селі. Збережена вона тому, що після смерті батьків Тарас Шевченко деякий час жив у дяка, допомагав по господарству та вчився малювати.

Відвідавши Кирилівку у 1843 році, Шевченко намалював в альбомі олівцем хату, в якій пройшло його дитинство, та портрет діда Івана. Тарас Шевченко неодноразово згадував Кирилівку в автобіографії, листах, поетичних і прозових творах.Пам’ять про поета завжди жила в серцях односельців.

У 1908 році на місці батьківської хати вони встановили млинове колесо з написом: «Тут була хата Т.Г. Шевченка». Незважаючи на заборону з боку царизму, в селі широко відзначався Шевченківський ювілей у березні 1914 року. Тоді ж на гроші, зібрані діячами культури Києва і студентською молоддю, викупили садибу батьків Шевченка. З того часу вона стала доступною для багатьох відвідувачів, що вже тоді прибували сюди із різних місць.

Стара Кирилівка. Фото 1912 року.

П’ять онуків Шевченка брали участь у революційних подіях Жовтневої революції 1917 року.Пам’ятним у житті села був Шевченківський ювілей 1929 року — 115- річниця від дня народження поета. Саме тоді на урочистих зборах село було перейменовано на Шевченкове.

З 1935 року на садибі Шевченка розгорнулось будівництво літературно - меморіального музею, який був відкритий у 1939 році під час святкування 125 - тої річниці з дня народження поета. У селі діяв колгосп «Шевченків край».
У 1957 році в центрі села було встановлено пам’ятник поету — бронзовий монумент роботи М.П. Олійника та М.К. Вронського.

Останнє впорядкування пам’ятних місць села, що пов’язані з Т.Г. Шевченком, відбулося у 1989 році, під час урочистого святкування 175 - річчя з дня народження поета. На садибі батьків було відтворено за малюнком поета 1843 р. хату, в який виріс Тарас Шевченко, упорядковано могили батька та матері поета та інші шевченківські місця. Влітку 2006 року в хаті відбулися ремонтно-реставраційні роботи, зокрема було перекрито солом’яний дах.
В експозиції літературно-меморіального музею відвідувачі можуть познайомитися також з історією села. Найцікавішою пам’яткою батьківщини Т.Г. Шевченка є хата дяка І. Богорського, в якого малий Тарас вчився малювати.

В 1992 році села Звенигородського району — Моринці, Будище, Шевченкове, Вільшана та 43 пам’ятки об’єднані в історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». На садибі батьків поета поруч з музеєм було побудовано адміністративний корпус заповідника.

 В 2006 р.заповідник отримав статус Національного історико-культурного заповідника.

Джерела:

1. Т.М. Нераденко. Золота підкова Черкащини. Туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України. - Черкаси: "Брама-Україна". - 2006. - 106 с.

 2. Мандри Україною. Золота підкова Черкащини. Путівник./ За заг.ред. В.М.Мельниченка.  - К., 2007.- 232 с.