Невротично-істеричні прояви у дітей – захворювання не генетичні, але обумовлені стресовим станом батьків. Батьки, які займаються саморозвитком, вміють керувати своїм емоційним станом, володіють емпатією, знають екологічні способи вивільнення від стресових емоцій – запорука гарного самопочуття та розвитку дитини.

Невроз – психічний розлад, який характеризується істеричними проявами, а також тимчасовим зниженням розумової і фізичної працездатності у дитини.

Психічні симптоми дитячого неврозу:

• невпевненість у собі;
• проблеми в спілкуванні;
• неадекватна самооцінка: занижена або завищена;
• часте переживання почуття тривоги, страху, «тривожне очікування чогось»;
•  нестабільність настрою, його часта і різка мінливість;
• дратівливість;
•  висока чутливість до стресів – на незначну стресову подію дитина реагує відчаєм або агресією;
•  плаксивість, вразливість, ранимість;
•  зацикленность на стресовій ситуації (вже місяць пройшов, а дитина згадує);
• при вивченні нового матеріалу швидко втомлюється – знижується пам'ять, увага, розумові здібності;
• схильність до самозвинувачень.

1) з перших місяців вагітності мати повинна мало спати, погано їсти, плакати тому що дитина небажана, що дитина тягар для неї, що батько дитини – негідник. Мати повинна боятися пологів і потім все життя нагадувати дитині, через яке «пекло» вона пройшла, поки виносила та народила її;

2) з перших днів життя батьки повинні кричати на дитину. Неакуратно їсть, ріжуться зуби, приснився страшний сон – треба кричати, навіть без потреби кричати. Ігнорувати природні потреби дитини: в туалет треба ходити вдома, воду пити теж, а зараз йти нікуди, воду купувати дорого – нехай дитина терпить. Батькам постійно слід говорити, що дитина «тупа», «нехлюй», «дурень», «суцільне покарання» та часто дорікати, викликаючи почуття провини: «Ти так погано поводився, що у мами заболіла голова через тебе»; «Через тебе ми з мамою часто сваримося», «Як би не ти, то у мене була б високооплачувана робота» тощо. Дитину потрібно порівнювати з іншими, оцінюючи поліпшення результатів однокласників і підкреслюючи її неуспіх: «Сьогодні намалював гірше, ніж учора. Подивися, як гарно Іван намалював, а в тебе руки-крюки». Дитину потрібно більше лаяти і менше хвалити;

3) між батьком і матір'ю повинні бути постійні конфлікти (крики, сварки, бійки). Нехай батько регулярно б'є матір, а мати потім у всьому звинувачує дитину;

4) батьки повинні зганяти на дитині всі негативні емоції, згадуючи своє загублене життя («Якщо б не дитина, я б зараз на пляжі засмагала, а не біля плити стояла», «Якщо б не дитина, я б з друзями на рибалці сидів, а не коляску по двору катав»). Як у відро для сміття, так і на дитину батьки повинні скидати злість і роздратування після невдалого робочого дня, образи і гнів на колег, на дружину (чоловіка), незадоволеність життям тощо;

5) батьки не обнімають дитини, не говорять їй, що люблять: це «рожеві соплі», «телячі ніжності». Залякування дитини – кращий спосіб сформувати з неї невротика. При найменшій провині батьки повинні обзивати дитину, дорікати їй, особливо на людях – нехай довше пам'ятає свою ганьбу. Якщо батьки будуть гнобити дитину при шкільних друзях і вчителях – вона набагато краще засвоїть всі «батьківські уроки»;