Корсунський парк - парк легенд. Тут кожна алея неначе прагне розповісти свою історію, історію кохання. Про одну з них нагадує скульптура, що стоїть у парку на острівці. „Це - Ян і Наталка", - помітивши вашу цікавість, пояснить екскурсовод. І розповість романтичну й трагічну історію кохання двох юних сердець.
Було це років з двісті тому. Жила в Корсуні одна дуже багата й вельможна шляхетська родина -народна пам'ять не донесла нам її прізвища. Єдиним спадкоємцем усіх родинних багатств був юнак Ян. Батьки зичили красивому й розумному Я нові щасливої долі, бачили його або в імператорському оточенні, або в генеральському чині. І наречену йому підшукували зі свого, шляхетського кола. Та хлопець не хотів і бачити багатих краль. Запала йому в душу проста корсунська дівчина Наталка, яка жила неподалік від панського маєтку. Довго закохані таємно зустрічалися в Кор-сунському парку, довго не наважувалися зізнатися батькам. Та сталося так, що панські слуги побачили їх разом і все розповіли Яновому батькові. Довелося хлопцеві розказати про своє кохання й попросити батькової згоди на шлюб. Та відповідь була однозначна: „Ні! Мало того, що вона селянка, та ще й українка, а ми поляки! Ти зіпсуєш собі життя! А що скажуть про нас наші сусіди, знайомі, родичі?" Як не благав Ян тата змінити свою думку, той був непохитним. Наталчині батьки також були не в захваті від доньчиного кохання: „Не візьме він тебе, обкрутить та й покине! А як і захоче взяти, то батьки не дадуть! Та й поляк він, чужого роду!"
Зрозуміли Ян та Наталка, що не бачити їм щастя разом. "Як не бути нам удвох, то й жити нема для чого!" - вирішили закохані. У розпачі вони кинулися до високої скелі, що нависала над Россю й, узявшись за руки, стрибнули униз...
З вуст у вуста передавали легенду про палке кохання Яна та Наталки, аж поки вона не перетворилася на чудову скульптуру, яку корсунці з задоволенням покажуть гостям міста.

Джерело: Мандри Україною. Золота підкова Черкащини. Путівник./ За заг.ред. В.М.Мельниченка.  - К., 2007, 232 с.