Близько 20 000 років тому поміж річками Россю та Росавою поселились мисливці, які заснували тут своє стійбище з чотирма житлами, збудованими із кісток мамонтів. За своєю оригінальною конструкцією ці помешкання стали першими та поки що єдиними пізньопалеолітними житлами у всьому світі.

 

Вабили ці землі, річки, ліси та луки поселенців за княжих часів. Так, на одному з пагорбів, що височить над теперішнім селом, в урочищі городок, було засноване літописне місто Товарів, яке у 1190 році згадується іпатіївським літописцем: „ Половці же лежачі от города Товарова обломишася (тобто зупинившись) на Росі...”Нераз воно з'являється і на мапах 1363-1488 років та засів Олелька Володимировича ( 1440-1445 р.р.).

 

А останнім власником Межирича був титульний радник Никодим Парчевський, до якого у липні 1859 року приїздив Т.Г. Шевченко, щоб купити ділянку землі поміж Каневом та Пекарями. Тут і було виконано ним малюнок „У Межиричі”. У 1918 році після проголошення влади рад село переживало всі тяготи громадянської війни.А у 1922 році у селі вперше створено меліоративне господарство „Червоний бір”, ще через 5 років-товариство по спільному обробітку землі (ТСОЗ), 1930 році – сільгоспартіль імені Петровського, організаторами якої стали Омелян Горовий, Кузьма Коваленко, Лаврін Кравець та Степан Яценко. Сьогоднішній Межиріч - це село із 904 жителями.

 

 

Джерело: http://www.kanivrada.com.ua/mezir.htm