Краєвиди Холодного Яру

Легенда свідчить, що в часи монголо-татарської навали в лісових хащах над річкою Сріблянкою заховалася Меланка Холодна з дітьми.

З часом до неї приєдналися інші втікачі і виникло поселення з назвою Холодне. Ніби з тих пір і ліси навколо нього назвали Холодноярськими.

Але ймовірно, що назва «Холодний Яр» має кліматологічне походження.

Як відомо, в глибоких лісистих улоговинах і балках влітку збирається холодне повітря і з них завжди тягне прохолодою. Тому місцеві жителі і назвали цю територію Холодним Яром.

Пам’ятний знак «Склик» 

Тисячолітній дуб Максима Залізняка

Навпроти Гайдамацького ставка розташовані давні печери. Можна побачити два отвори: в давні часи тут були ворота.

За деякими даними, довжина підземних ходів сягає близько 28 км.

Вели вони від Мотронинського монастиря до оборонних валів, до Холодного, Червоного, Святого та інших ярів.

Розповідають, що вони з’єднували Мотронинський монастир з сусідніми монастирями — Жаботинським та Онуфріївським.

Згідно досліджень, всередині печер були розташовані дві підземні церкви, багата бібліотека.

Сюди монахи ховали церковне начиння і скарби під час чисельних нападів на монастир впродовж багатьох століть.

Пам’ятник загиблим жителям хутора Буда 

Багато в історії Холодного Яру трагічних сторінок. Одна з них це історія трагічної долі жителів хутора Буда. Під час фашистської окупації гітлерівці спалили хутір і знищили його жителів. Біля пам’ятника 86 загиблим хуторянам завжди лежать квіти

Одна з визначних сторінок історії українського народу – Гайдамаччина також тісно пов’язана з Мотронинським монастирем та навколишніми лісами. Місцеві ліси були надійним  сховищем для селян, що шукали порятунку від гноблення польських панів. В 1768 році сотник Максим Залізняк підняв народ на боротьбу з шляхтою. Ігумен монастирю Мелихиседек Значко-Яворскій благословив повстання та освятив зброю повстанців - «ножі», біля місцевого озера, що тепер має назву Гайдамацьке.

Мотронинський монастир – одне з джерел духовності Черкащини.

В XVII-XVIII ст. Мотронин монастир став одним із центрів антиуніатського руху на Правобережній Україні.

Атаманський парк — лісовий масив площею 397 га, розташований подорозі між Медведівкою і Головківкою. 367 га парку — ліс, інша площа розподіляється між ставками та рільними землями.

Його особливістю є унікальне джерело, потужність потічка з якого коливається в межах 0,5 л за хвилину, а вода з джерела за своїм складом близька до знаменитої «Нафтусі»: слаболужна, слабомінеральна, зі слідами родону.

Розповідають таку легенду. Колись в Атаманський парк приїздив по пісок старий дід Пилип, який мав хворобу шлунку. Він і переконався у цілющості джерела, вилікувавшись його водою. Підкопав дід те джерело і назвав його Пилипівським, відтоді багато людей вилікувалися джерельною водою. А назву «Живун» йому дав колишній голова місцевого колгоспу Марченко.
Зараз територія навколо джерела облаштована для тих, хто приїздить по цілющу воду звідусіль. Побудовано альтанку із столиком і лавами, над джерелом зведено дах, до джерела ведуть кам’яні сходи.

Село Медведівка розташувалося на правому березі річки Тясмину. Недалеко від села виявили поселення часів неоліту, періоду бронзи, а також ранньослов'янське поселення черняхівської культури. Село виникло за наказом чигиринського та корсунського старости Яна Даниловича, який «...для людей вільних, що у Чигирині вже не вміщалися..., вказав місце». Нове поселення староста назвав Данилоградом. Але назва не прижилася. Поселення називали Медведиця (згодом Медведівка) — від річки Медведки і однойменного з нею урочища.

Залізнякова криниця 

Пам’ятник Максимові Залізняку у центрі села Медведівка – ще одне свідоцтво величезної шани і вічної пам’яті селян про славного свого земляка.

В селі Медведівка існує краєзнавчий музей.  Експозиція зібрана в музеї розповідає про історію села.

Мельники – село, що розташувалося вздовж Холодного Яру, по обидва боки річки Сріблянки, - одне з найживописніших місць Чигиринського краю.

Мешканці  цього села зажили собі слави організацією «Холодноярської республіки». В 20-ті роки минулого століття саме тут кілька років існувала незалежна Холодноярська республіка, яка мала свою вибрану владу, армію і навіть гроші і доволі успішно, тривалий час протистояла радянській владі. До  Холодноярської республіки приєдналися всі села території  Холодного Яру, а це 20 сіл та 12 хуторів.

Мотронинське городище — одна з найбільш відомих пам’яток скіфського часу на території не лише Черкаської області, але й України. Назву городище дістало від Мотронинського монастиря.