Історичні та архітектурні пам'ятки
Категорія:
Краєвиди Холодного Яру Легенда свідчить, що в часи монголо-татарської навали в лісових хащах над річкою Сріблянкою заховалася Меланка Холодна з дітьми. З часом до неї приєдналися інші втікачі і виникло поселення з назвою Холодне. Ніби з тих пір і ліси навколо нього назвали Холодноярськими. Але ймовірно, що назва «Холодний Яр» має кліматологічне походження. Як відомо, в глибоких лісистих улоговинах і балках влітку збирається холодне повітря і з них завжди тягне прохолодою. Тому місцеві жителі і назвали цю територію Холодним Яром. Крім дерев-пам'яток природи, в цьому урочищі є велика кількість пам'яток археології, історії, культури і природи.
За кількістю унікальних археологічних, історичних, наукових і надзвичайно цінних природних об'єктів, а їх нараховується тут понад 150 найменувань, Холодний Яр посідає перше місце в Україні.
Сліди минулого трапляються тут буквально на кожному кроці, тут все дихає історією, історичним минулим нашого народу.
|
|
Пам’ятний знак «Склик» На галявині біля дороги звертає на себе увагу пам’ятний знак «Склик».
У години тяжких випробувань голосно лунав заклик до усіх козаків: «Об’єднаймося, браття!». І били воїни у спеціальний казан, скликаючи на раду або звертаючись з проханням про допомогу.
|
|
|
Тисячолітній дуб Максима Залізняка Тисячолітній дуб Максима Залізняка – свідок багатьох історичних подій.
Саме під цим деревом збиралися гайдамаки, плануючи набіги на маєтки панів.
Це справжній патріарх місцевих лісів. Дуб має висоту понад 30 метрів.
А стовбур можуть охопити сім чоловік. Має дерево ще одну назву - ”Дуб Дід”, а поряд ріс невеличкий молодий дубок, - ”Дуб Онук”.
За повір'ям, дуб Залізняка має чарівну силу. Відпочивши під його міцною, пишною кроною, кожний подорожній знайде сили досягти бажаного.
|
Давні печери Холодного яру Навпроти Гайдамацького ставка розташовані давні печери. Можна побачити два отвори: в давні часи тут були ворота. За деякими даними, довжина підземних ходів сягає близько 28 км. Вели вони від Мотронинського монастиря до оборонних валів, до Холодного, Червоного, Святого та інших ярів. Розповідають, що вони з’єднували Мотронинський монастир з сусідніми монастирями — Жаботинським та Онуфріївським. Згідно досліджень, всередині печер були розташовані дві підземні церкви, багата бібліотека. Сюди монахи ховали церковне начиння і скарби під час чисельних нападів на монастир впродовж багатьох століть. |
|
Пам’ятник загиблим жителям хутора Буда
|
|
Гайдамацьке озеро Одна з визначних сторінок історії українського народу – Гайдамаччина також тісно пов’язана з Мотронинським монастирем та навколишніми лісами. Місцеві ліси були надійним сховищем для селян, що шукали порятунку від гноблення польських панів. В 1768 році сотник Максим Залізняк підняв народ на боротьбу з шляхтою. Ігумен монастирю Мелихиседек Значко-Яворскій благословив повстання та освятив зброю повстанців - «ножі», біля місцевого озера, що тепер має назву Гайдамацьке. Одним з учасників повстання був дід Тараса Шевченко. У 1822 він приводив маленького онука в Холодний Яр і розповідав про події своєї молодості. Пізніше Тарас Шевченко відтворив ці події в своїх творах «Гайдамаки» та «Холодний Яр».
|
|
Мотронинський монастир Мотронинський монастир – одне з джерел духовності Черкащини. Монастир протягом всього часу свого існування відігравав значну роль в суспільному житті регіону.
В XVII-XVIII ст. Мотронин монастир став одним із центрів антиуніатського руху на Правобережній Україні. В Мотрониному монастирі вінчався Хмельницький, а коли став гетьманом, щедро обдарував його. В Мотронин монастир із Жаботинського перейшов 28-річний М. Залізняк.
В 1791 р. інспектуючи Таврійський корпус, Мотронин монастир відвідав генерал-аншеф Олександр Суворов.
В Мотрониному монастирі після поразки виступу декабристів майже 6 місяців проживав поручик Чернігівського полку – Сухінов.
Тут був центр повстання 18 сторіччя. В 1911 році монастир став жіночим. С 1918 року в монастирі знаходився штаб Холодноярської республіки, який діяв до 1929 року.
|
|
Цілюще джерело «Живун» в Атаманському парку Атаманський парк — лісовий масив площею 397 га, розташований подорозі між Медведівкою і Головківкою. 367 га парку — ліс, інша площа розподіляється між ставками та рільними землями. Його особливістю є унікальне джерело, потужність потічка з якого коливається в межах 0,5 л за хвилину, а вода з джерела за своїм складом близька до знаменитої «Нафтусі»: слаболужна, слабомінеральна, зі слідами родону. Розповідають таку легенду. Колись в Атаманський парк приїздив по пісок старий дід Пилип, який мав хворобу шлунку. Він і переконався у цілющості джерела, вилікувавшись його водою. Підкопав дід те джерело і назвав його Пилипівським, відтоді багато людей вилікувалися джерельною водою. А назву «Живун» йому дав колишній голова місцевого колгоспу Марченко. |
|
Річка Тясмин Село Медведівка розташувалося на правому березі річки Тясмину. Недалеко від села виявили поселення часів неоліту, періоду бронзи, а також ранньослов'янське поселення черняхівської культури. Село виникло за наказом чигиринського та корсунського старости Яна Даниловича, який «...для людей вільних, що у Чигирині вже не вміщалися..., вказав місце». Нове поселення староста назвав Данилоградом. Але назва не прижилася. Поселення називали Медведиця (згодом Медведівка) — від річки Медведки і однойменного з нею урочища. |
|
Залізнякова криниця Медведівка – батьківщина головного ватажка народного повстання (Коліївщини) Максима Залізняка. В невеличкий балці, що має назву Зелений клин, знаходиться Залізнякова криниця. Неподалік від криниці раніше знаходилась хата батьків Максима.
|
|
Пам’ятник Максимові Залізняку Пам’ятник Максимові Залізняку у центрі села Медведівка – ще одне свідоцтво величезної шани і вічної пам’яті селян про славного свого земляка. |
|
Краєзнавчий музей В селі Медведівка існує краєзнавчий музей. Експозиція зібрана в музеї розповідає про історію села. |
|
Пам’ятник героям Холодноярскої республіки Мельники – село, що розташувалося вздовж Холодного Яру, по обидва боки річки Сріблянки, - одне з найживописніших місць Чигиринського краю. У писемних джерелах перша згадка про село Мельники датується 1629 роком. За переказами, мешканці села ставили на річці Сріблянці водяні млини і мірошникували. Звідси й назва села — Мельники.
Мешканці цього села зажили собі слави організацією «Холодноярської республіки». В 20-ті роки минулого століття саме тут кілька років існувала незалежна Холодноярська республіка, яка мала свою вибрану владу, армію і навіть гроші і доволі успішно, тривалий час протистояла радянській владі. До Холодноярської республіки приєдналися всі села території Холодного Яру, а це 20 сіл та 12 хуторів. Пам’ятник героям - холодноярцям нині знаходиться в центрі села Мельники.
|
|
Вал Мотронинського городища скіфського часу Мотронинське городище — одна з найбільш відомих пам’яток скіфського часу на території не лише Черкаської області, але й України. Назву городище дістало від Мотронинського монастиря. |
|
Троїцька церква, 1804 р. |
|
Церква Усп. Пр. Богородиці, 1864 р., с. Медведівка | |
Пам'ятник Холодноярським партизанам | |
Могила отамана холодноярців Василя Чучупаки, с.Мельники (загинув 12 квітня 1920 року) |
Джерела:
1. Мандри Україною. Золота підкова Черкащини. Путівник./ За заг.ред. В.М.Мельниченка. - К., 2007, 232 с.
2. Т.М. Нераденко. Золота підкова Черкащини. Туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України. - Черкаси: "Брама-Україна". - 2006. - 106 с.