Легенди Чигиринщини:

Джерело на Замковій горі

Над чигиринськими степами, над Тясмином здійнялася в небо висока кам'яна гора. На самій маківці гори з-під скелі б'є джерело. Світле, прозоре. Вода в ньому завжди прохолодна. Звідки воно взялося? Загадка природи. Поруч з джерелом - старовинний хрест-пам'ятник, на якому на­писано: «На пам'ять про воєводу Івана Ржевського, пол­ковника Якова Коробку та інших православних і христолю­бивих воїнів, що загинули в бою під час захисту Чигирина 1678 року від нападу 120 000 турецько-татарської орди". ...У липні 1677 року з усіх боків оточило Чигирин стодвадцятитисячне військо турків і татар. Не хліба колосилися на бе­резі Тясмину - то списи турецькі стирчали з ковили. Іржали коні. Важко гупали гармати. Кулі сипалися градом з турець­ких рушниць. Ні вдень, ні вночі не стихала битва. Минув тиждень. У фортеці є захисники, є порох, є харчі... але немає води. Захисники Чигирина почали помирати від спраги.

Тоді козаки вирішили видовбати в кам'яній скелі криницю. День за днем били скелю. Камінь іскрився, піддавався дуже важко.

Аж ось над фортецею з'явилася хмара. Сяйнула блиска­виця - і вдарила в гору. Прокотилося відлуння, немов разом вдарили тисячі гармат. І сталося диво: тріснула, розколола­ся скеля - і звідти полилася прохолодна джерельна вода. Напоїли дітей козаки. Напоїли коней. Напилися й самі - сили відразу потроїлися. Кинулися козаки на військо Ібрагім-паші і розбили його.

Минають віки, а джерело не висохло, не зміліло. В народі його називають громобоєм. І чигиринці вірять, що той, хто нап'ється з нього, здобуде особливу козацьку силу. Живе джерело. Довгий час над ним стояв дерев'яний зруб. Згодом криницю розширили. І тепер до джерела ведуть широкі гранітні сходи.

Богданова гора

Високу Чигиринську гору люди назвали Богдановою горою. Вона стоїть посередині Чигирина, ніби великий насипаний курган.

За легендою, одного разу Б. Хмельницький був обложений стотисячним ворожим військом на Чигиринській горі. Козаки хоробро боронилися, але не стало води і життя людей поставлено під загрозу. Ворог вирішив узяти військо Хмельницького змором. На високій горі в козаків Богдана були великі запаси їжі, а води не було. Спершу почала гинути без води худоба, а потім і люди… І ось тут-то і прийшла на допомогу своїм синам рідна земля-матінка. Раптом на горі між кам’яними скалами забурлила свіжа джерельна вода нестримним потоком. Старі люди здогадувалися, що нібито вода пішла на гору з Тясмина тими підземними ходами, якими колись Хмельницький водив коні напувати до річки.

Це джерело врятувало козаків від смерті. Набравшись нових сил, Б.Хмельницький розгромив вороже військо. Козаки боронили свою землю, свій рідний дім, тому, їм, як кажуть, і стіни допомагали.