Уманські скарби

 Уманщина дуже багата на археологічні знахідки. Не рідкість серед них - і скарби з дорогоцінними метала­ми, витворами мистецтва та коштовностями. Не раз і не два знаходили уманці на власних городах монети 18-19 століть.Багато різних цікавих старожитностей знаходили, кажуть, у середньовічних підземних ходах, що павутинням обплу­тують усю Умань. Розповідають, що зустрічалися тут і гор­щики з монетами, і столове начиння з дорогоцінних ме­талів, і навіть бочівки з середньовічним вином, що від віку перетворилося на мармелад...Усі таємничі знахідки в Умані, за традицією, пов'язують з козаками та гайдамаками. Приміром, один стародавній переказ розповідає: «В Умані, де застали гайдамак, на тім місці, де вони стояли в діброві кошем, там, дивись, на одному корені три дуби. Це гайдамаки підкопали під дуб, на скільки можна було дістати, і підсунули казани з гріш­ми прямо під корінь...» 

Легенди «Софіївки»

Напевно, немає на Черкащині такого місця, яке було б настільки пов'язане з різноманітними легендами і пере­казами, як уманська „Софіївка". Майже кожний куточок, кожна часточка парку має свою легенду. Звісно, оповита переказами й та мить, коли красуня Со­фія, дружина Станіслава Щасного Потоцького, захотіла собі в подарунок парк-казку.Кажуть, гуляла якось навесні графиня зі своїм чоловіком в уманському маєткові Потоцьких. Дійшовши ліском до річки Кам'янка, присіла красуня на бережку. - Хочу я гуляти у чарівному рукотворному місці - такому, як луги Версаля, де мені доводилося бувати при дворі Людовика XVI, - говорила дружина до безтями закоханому гра­фові. - А ще хочу, щоб це місце нагадувало стародавню Елладу, адже я грекиня! І щоб краса й пишність цих місць була гідна моїх предків, візантійських імператорів! Так це було чи ні, але Станіслав Потоцький взявся до спра­ви. Для задоволення забаганки дружини він не пошкодував 15 мільйонів злотих, змусив до тяжкої праці своїх кріпаків. Ще один переказ, не такий романтичний, твердить, що плоска кам'яна брила біля Нижнього паркового ставка називається каменем Смерті через те, що під час будів­ництва Софіївки» вона зірвалася й накрила великий гурт кріпаків. Мовляв, їхні кості й нині лежать під нею... Що ж до красуні-графині, то вона до старості мала ша­лений успіх серед чоловіків. За переказом, навіть фаво­рит російської імператриці граф Потьомкін став жертвою її жіночих чар. Розгнівана Катерина II, кажуть, викликала обох до Петербурга. Потьомкіну влаштувала прочухан­ку, а Софії... Познайомившись з нею, імператриця була в захваті від її краси й розуму. Навіть подарувала їй власні діамантові сережки!

 Живе каміння «Софіївки»

Заремба, легендарний зодчий легендарної «Софіївки»... Ми дотепер не знаємо його імені. Не знаємо, де і коли він народився, де і коли помер. Деякі краєзнавці і донині вважають Зарембу „міфічним зодчим". Проте скільки ле­генд про нього донесла до нас народна пам'ять! От, при­міром, легенда, яку записав 1947 року Іван Падалка від 89-річного дідуся Адама Коропчука.

Пасла дівчина гусей у долині Кам'янки зі скелястими бе­регами. Гарна, ставна, молоденька, коси довгі, біляві. Вже не перше літо сонце палило безжалісно, річки почали за­сихати. Невеличка Кам'янка перетворилася на струмо­чок, який ледве пробивався крізь каміння, розкидане по долині. Заплакала дівчина; ніде гусям плавати, ніде їх ви­пасати - трава зовсім згоріла. Йшов берегом хлопчина, побачив дівчину, підійшов, приві­тався. Запитав хлопець, чому плаче дівча.

-  Якщо ти справжній козак та герой, допоможи мені та гу­сям моїм; ніде напитися їм джерельної води, ніде птахам викупатися, а гусяті без води - що дівчині без кохання. Хлопець задумався.

-  Чого ж ти хочеш від мене, красуне?

-  Річку створи, джерельну воду поміж скелями пусти, ліс на каменях щоб виріс, зелений, шумний, і щоб не стало пустелі, а був би райський куточок.Довго мовчав хлопець.

- Добре. Я і ліс насаджу, і річку створю, і камені оживуть коло джерела, будуть водоймища для тебе і для твоїх гу­сей, моя красуне.

Перестала плакати дівчина, зарум'янилися щічки, очі за­блищали.

-А як звати тебе?

-Заремба.

  -А тебе?

- Гальшка.

 Коли буде тут райський куточок, присилай сватів... Не відмовлю... Минав час. Працював Заремба на річці Кам'янка у гра­фа Потоцького. Не покладаючи рук, створював озера, во­доймища, висаджував дерева. Але якось дійшла до нього чутка, що хотіли шляхтичі поглумитися над Гальшкою, а дівчина втекла десь та чекає, щоб її наречений Заремба покарав лиходіїв. Раптом зібрались хмари на небі, сяйнула блискавиця, засвистів вітер-буревій та грім вдарив по скелях побіч Кам'янки. Потекла вода з-під найвищої скелі. І на очах у Гальшки народився струмочок. Потекла вода поміж ка­мінням - пішла велика вода по долині, нижче від хутора Умані, та й затопила житло шляхтичів. Радощам дівчини не було меж, а тут і сам Заремба до неї прийшов. Поцілува­ла вона його.

- Бачу, всесильний ти... А тепер дай мені та люду бідному цілющу водицю, щоб не хворіли, щоб від ковтка тієї води ставали дужими, щоб прийшло до них щастя.

 Присягнув Заремба, що й це прохання виконає. Розшу­кає між каменями цілющу воду, тільки треба, щоб пани про це не дізналися... Поцілував дівчину Заремба та й пі­шов. Не знала вона, де був, що робив її наречений, а коли повернувся, побачила - піднявся над долиною вітер, полив золотий дощ. І з-під скелі забив новий струмочок, що лед­ве помітно потік у річку. Скупалася дівчина і силу відчула в собі. Щаслива була Гальшка. Але сталася біда. Знайшли шляхтичі струмочок, вибрали воду до останньої краплини. А потім, хоч як молила Бога Гальшка, щоб пішов дощ, щоб знову народився струмо­чок цілющий, але вода не з'являлася. І наснився їй сон. Стоїть нібито вона біля річки та чує голос: „Виженуть ваші молодці ворогів своїх з землі української, дам ще водиці для народу, а не для його кровопивць". Розповіла дівчина сон Зарембі.

- Правду, велику правду сказав тобі сон: гнати потрібно панів.

І знову здійнялася буря. Піднявся український народ супроти своїх ворогів... Були серед повстанців Заремба і Гальшка. 

Джерела:

1.Мандри Україною. Золота підкова Черкащини. Путівник./ За заг.ред. В.М.Мельниченка.  - К., 2007.- 232 с.

2.Т.М. Нераденко. Золота підкова Черкащини. Туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України. - Черкаси: "Брама-Україна". - 2006. - 106 с.