У статті акцентовано на вимогах сучасності щодо зміни ролі педагога. Зазначено, що наразі він сприймається не як єдиний наставник та джерело знань, а як коуч, фасилітатор, тьютор, модератор в індивідуальній освітній траєкторії дитини. Зауважено на необхідності активізації інноваційного потенціалу суб’єктів освітнього процесу через формування і розвиток інноваційної культури педагогів. Проведено аналіз сучасного наукового сприйняття феномену «інноваційна культура педагога» через різні аспекти інноваційної культури.