Засновано Кам’янку на початку XVІІ ст. кріпаками втікачами з Поділля, Київщини, Полтавщини. Назва міста походить від кам’янистих берегів Тясмину, на яких поселилися його засновники. Але в місті та на його околицях відомо багато курганів (8 поодиноких та 7 курганних груп з 76 насипами), які відносяться до ІІІ тис. до н.е. та VІІ—ІV ст. до н.е. Ці поховальні пам’ятки свідчать про заселення краю давніми племенами з епохи енеоліту — ранньої бронзи.

Вперше в історичних джерелах Кам’янка згадується як слобідка періоду Визвольної війни 1648—1654 років. В документах розповідається про те, що власник Кам’янки Житкевич втік до Польщі, а сама слобідка 27 березня 1649 р. була передана в спадкове володіння Богдану Хмельницькому. Це було підтверджено жалуваною грамотою російського царя Олексія Михайловича у 1654 р.

Після Андрусівського перемир’я 1667 р. Кам’янка знову відійшла до земель шляхетської Польщі. Нові власники, управитель маєтками Житкевич та протопоп Лаврентій почали силоміць ополячувати місцеве населення та нав’язували уніатську віру.

З 1730 року Кам’янка перейшла у володіння магнатів Любомирських як центр Кам’янського ключа, що входив до Смілянського староства.

У 1756 р. Кам’янці надано статус містечка. Його основна частина була обнесена дерев’яною стіною зі сторожовими баштами та глибоким ровом. В центрі містечка розміщувався будинок управителя, поодаль — будинки міщан, селян, кріпаків.

У 1787 р. кам’янський маєток перейшов до князя Потьомкіна, який і подарував його своїй племінниці К.М. Самойловій. Коли вона вийшла заміж за Л.Д. Давидова, то оселилася в Кам’янці.

Тут починається найцікавіша сторінка історії Кам’янки. На початку ХІХ ст., після об’єднання славетних родів Раєвських та Давидових, містечко стає одним із культурних центрів півдня Росії.

Молодший син К.М. Давидової В.Л. Давидов, учасник Вітчизняної війни 1812 року, пішовши у відставку, оселився у Кам’янці. У нього часто бували відомі герої війни 1812 року — генерали М.М. Раєвський,
О.П. Єрмолов, поет і партизан Д.В. Давидов та інші.

Кам’янка стає одним із центрів декабристського руху, а з 1822 року — управою Південного товариства декабристів. Її керівниками були В.Л. Давидов і С.Г. Волконський, які малі намір підготувати до повстання полки військових поселень, що були розташовані неподалік містечка. На нарадах декабристів в Кам’янці бували П.І. Пестель, С.І. Муравйов-Апостол, М.П. Бестужев-Рюмін та інші відомі декабристи, тут обговорювалася «Руська правда» П.І. Пестеля.

Протягом 1820—1822 років у Кам’янці кілька разів бував великий російський поет О.С. Пушкін. Під час перебування в маєтку Давидових він написав кілька своїх творів, зокрема вірші «Нереїда», «Я пережив свої бажання», закінчив поему «Кавказький бранець».

Після поразки повстання декабристів на Сенатській площі 14 грудня 1825 року, В.Л. Давидов був засуджений до 25 років каторжних робіт, але через 13 років переведений до розряду поселенців Красноярського краю, де й помер у 1855 році.

Після заслання В.Л. Давидова Кам’янский маєток залишився за його родиною. Давидови почали будувати тут промислові підприємства для переробки сільськогосподарської продукції — винокурний завод, цукроварню, суконну фабрику. Розвивається торгівля, кожної неділі відбуваються ярмарки. Цьому сприяло і вигідне географічне розташування на перетині трьох торгівельних шляхів (Київ — Катеринослав, Дніпро — Черкаси, Чигирин — Златопіль).

Внаслідок реформи 1861 року кріпаки Кам’янки стають вільними, хоча й отримали мізерні наділи.

Історія Кам’янки другої половини ХІХ ст. тісно пов’язана з великим російським композитором П.І. Чайковським. Починаючи з 1865 р. протягом майже 30 років Кам’янка до 1893 р. стає його другою домівкою. Композитор приїздив сюди до своєї сестри Олександри Іллівни, яка була дружиною сина декабриста В.Л. Давидова. Для створення сприятливих умов П.І. Чайковському відвели окремий флігель з трьома кімнатами. Тут, а також у с. Вербівці, що була за 12 км від Кам’янки, композитор працював над своїми творами: операми «Мазепа», «Євгеній Онєгін», «Орлеанська діва», над балетами «Лебедине озеро», «Спляча красуня», над збірником «Пори року» та ін.

Про все це ви дізнаєтесь під час свого перебування в Кам’янці та відвідання літературно-меморіального музею О.С. Пушкіна та П.І. Чайковського. А в Кам’янському історичному музеї ви дізнаєтесь
про історію міста з давніх часів до сьогодення. Тут вам розкажуть і про відомих уродженців та мешканців, якими гордяться кам’янчани: довгі роки тут жив та творив заслужений майстер народної
творчості М.К. Муха, в Кам’янці народилися український письменник Ф.Т. Кравченко, народний артист України М.О. Задніпровський, кандидати мистецтвознавства І.О. Волошин і О.С. Коротич, народний артист України В.С. Харченко.

Неодмінно запросять вас відвідати і відомий в області Косарський спиртовий завод, що розташований за 7 км від Кам’янки.

Джерело: Т.М. Нераденко. Золота підкова Черкащини. Туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України. - Черкаси: "Брама-Україна". - 2006. - 106 с.