Шановні колеги!

Повідомляємо, що 27 жовтня 2020 року  у зв’язку з епідеміологічною ситуацією Обласні педагогічні читання з гуманної педагогіки на тему «Як любити дітей» відбудуться у форматі online.

Ми повертаємося до обговорення теми, яка є ключовою в Гуманній Педагогіці та утворює стрижень духовного життя людини. «Любов до дитини у нашій діяльності, –  писав Василь Олександрович Сухомлинський, – це плоть та кров вихователя як сили, що здатна впливати на духовний світ іншої людини. Педагог без любові до дитини – все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, художник без почуття кольору». Відомі слова видатного педагога окреслюють той шлях, яким прямують всі, хто хоче не тільки досягти вершин педагогічної майстерності, але й зрозуміти, у чому сенс людського життя.

Любов – найсвітліше почуття, здатне об’єднати протилежності, та дати можливість існувати єдності в різноманітті. Проте,  складно виховувати таку любов у собі. У педагогів-класиків Яна Амоса Коменського, Григорія Сковороди, Януша Корчака, Василя Сухомлинського, Шалви Амонашвілі знаходимо їхні шляхи до любові, яка «ніколи не минає, все зносить, в усе вірить, усього надіється».

Поряд із носіями любові можна наслідувати цю якість, але кожному необхідно йти своїм шляхом, лише поволі наближаючись до розуміння того, як любити дитину. На наших читаннях обговоримо, як саме ми розуміємо ці шляхи, які кроки на них вже зробили і над чим плануємо працювати.

Напрями педчитань

1. Самовиховання на шляху досягнення любові.

Здатність любити не дарується. Любов – це праця і подолання, що ведуть до найбільшого щастя на Землі, щастя осягнення Вищої суті іншої людини. Дитина – це Божа турбота про нас, нагадування нам про справжні цінності життя і наш порятунок від власного егоїзму.  Лише б через неї ми намагались осягнути закон Любові. Який досвід самовиховання ми вже маємо? Чому навчилися, а до чого лише підходимо?

2. Поради мудреців.

Люди – дивні духовні істоти. Серед нас завжди є ті, хто шукає і обов’язково знаходить вищий сенс життя, і досвід тих, хто зміг це зробити, надихає нас на власні пошуки. «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю, – промовляє до нас Григорій Сковорода, а Василь Сухомлинський продовжує: «Полюби Дитину. Полюби дитину сильніше, ніж себе! Повір, що Дитина чистіша, краща, чесніша, талановитіша за тебе! Всього себе віддай дітям! І тільки тоді ти зможеш назватися Вчителем».

Що є для нас джерелом натхнення на нашому шляху самовдосконалення? До кого звертаємося за порадою? Які запитання ставимо? Кого вважаємо мудрецями?

3. Духовний Світ дитини. Що ми знаємо про нього?

Януш Корчак вважав, що «дітей немає, – є люди, але з іншим масштабом розумінь, іншим запасом досвіду, іншими враженнями, іншою грою почуттів». Що ми знаємо про внутрішній світ дитини? Що хвилює дітей? Як вони розв’язують складні питання  життя та чи є такі питання у них? Чому радіють, а що засмучує їх? Як обережно виховувати, щоб не зашкодити, і як негайно втручатись, щоб врятувати?

4. Внутрішня дитина в кожному з нас. Історії власного життя.

Дитинство проростає у доросле життя. Всі наші успіхи та падіння у дорослому житті  мають свій початок у дитинстві. Що було важливого у нашому дитинстві? Як ставимося до тієї дитини, яка колись шукала свої шляхи в житті та все ще продовжує жити в нас? Вибачаємо? Розуміємо? Любимо? Можливо, любов та розуміння до іншої дитини починається з любові та розуміння до дитини, яка продовжує жити в нас?

5. Відверта розмова. Як ми виховуємо дітей?

Яке воно, наше виховання? Чи приносить воно радість, чи є в ньому любов? Чи щасливі поруч з нами діти, які дорослішають. Чим живуть вони і до чого прагнуть? Чим наповнений наш духовний світ, щоб виховувати дітей?

6. Любити дітей, щоб захищати їх. Виклики сучасності та необхідність збереження людських цінностей.

Шалва Амонашвілі переконаний, що «Педагогічна Любов до дітей є всесильна творча енергія освітнього простору, який без цієї любові не стане освітнім. У школі має бути хоча б один учитель, який любить дітей і якого люблять діти. Тоді він у якійсь мірі зможе нейтралізувати ту негативну атмосферу, якою заповнюється простір там, де немає Любові». Яким є наш час? Які цінності нав’язує сучасне суспільство споживання? Чи розуміємо небезпеку бездуховного світу та які цінності виховуємо, щоб зберегти Людину в дитині, яка зростає?

7. Українська культурна традиція любові до дитини.

Як свічка спалахує від вогню, так і любов у серці дитини живиться любов’ю близьких і рідних людей. Які пісні співала нам мати, які казки переказувала бабуся? На чому зростають наші діти та онуки? Оксана Забужко нагадує, що «Однією з найважливіших умов для поставання нових явищ у культурі, науці та інших сферах, є необхідність  спадкоємності, що неперервно триває принаймні три покоління». У чому є неперервна  спадкоємність  культури при плеканні любові до дітей в українській традиції виховання?

Запрошуємо до участі усіх небайдужих освітян області.  Цікаві виступи будуть розміщені на сайті Школа Гуманної Педагогіки, окремі  з них - озвучені у форматі online 27 жовтня.

Інформація про початок роботи педагогічних читань та адреса платформи буде надана згодом. Зареєструватися для участі у педагогічних читаннях можна за посиланням - https://forms.gle/24VX8pYDhry8wcxf7.

Просимо тему та тези виступу до 21 жовтня надіслати Гарячій Світлані Анатоліївні на e-mail: lansvet@ ukr.net.

Зверніть, будь ласка, увагу на те, що тема виступу не дублює напрями педчитань!

Ректор інституту                                                                               Н. М. Чепурна

Гаряча, 64-95-22