Мислення оптимiста

 (по главі Е. Піньковської «Звідки береться оптимізм?»

з книги «Егологія», стор.257-259)

Світлана Муляр

По життю помiчено, що оптимiсти частiше бувають практично здоровi, а песимiсти страждають хронiчними захворюваннями.

Хто ж такi оптимiсти та песимiсти, та чим вiдрiзняється їх мислення?

Необхiдно вiдзначити, що стан нездоров’я може бути час вiд часу у кожного. Але ставлення до цього стану буває рiзним.

У песимiста вiдразу виникає страх, панiка. Перша думка, що захворiв! Вiн пхикає, плаче, приходить у вiдчай, губить вiру в Творця. Причина його недуги йому не цiкава, йому необхiдно виздоровлення «тут i зараз». Та якщо цього не вiдбувається, то вiн впадає в страждання. Такого безпомiчного, ослабленого страхом песимiста атакують мiкроби та вiруси з подвоєною силою. Очищення органiзму не вiдбувається.

Оптимiст мислить в режимi «не нашкодити!». I тому перша думка: «Ага! Почався процес очищення!». I вiн, довiряючи кожному органу, терпляче починає самостiйну творчу працю по вiдновленню свого здоров’я. Вiн довiряє Творцю, який створив його унiкальний та неповторний органiзм: тiло та душу. 

Ось цим i вiдрiзняється мислення оптимiста i песимiста: рiзним ставленням до самого себе, до свого стану, до свiтобудови.

Песимiсти та оптимiсти – це люди, якi знаходяться на рiзних рiвнях своєї свiдомостi.

Песимicти це тi, хто проходить сходинки сумнiву, страху, зневiри, неправдивiсть, заздрiсть (таблиця «Леонардо»). Тобто в рiвнях, сходинках і пiдсходинках з цифрами (1-2-3-4). I лише долаючи в собi страх, сумнiви, гординю, страждання, людина може потрапити на сходинку (5), а це цифра на будь-якому рiвнi та сходинцi наповнена знаннями, а далi (6), (7) по спiралi (2).

Песимicт – це також людина, яка йде вперед, але вона ще не вийшла на спiральний розвиток i весь рух у неї повертається «на круги своя», а не на новее коло, а там знову труднощі. Тому вiн опирається та затримує своє просування вперед, вишукує виправдовування своїм зупинкам. Песимiсти потребують в увазi, в розумiннi, в пiдтримцi хоч i маленьких, та все ж своїх успiхiв.

А оптимicт проходить свiй життєвий шлях по спiралi. Вiн розiбрався, що пiсля змiн (цифра7) вiн потрапляє на нове коло, але знову на щабель (1), це вже висота нового рiвня. Цим вiн також вiдрiзняється вiд песимiста.

Оптимiсти швидше за все самодостатнi люди. Вони фiлософськи оцiнюють свої невдачi, скромно радiють успiхам.

Щоб виробити мислення оптимiста, необхiдно бути правдивим, насамперед з собою, необхiдно знати багато законiв та правил мислення «вiд добра», не лякатися труднощiв. А якщо вони виникають, то долаючи їх,  набувають свiй особистий досвiд, використовуючи силу волi, силу знань, дисциплiну та вiру.

Ось як говорить автор Е. А. Пiньковська: «Духовнi знання наповнюють людину енергiєю, яка просуває вперед оптимiстiв, вперед та в гору, дає їм силу до подолання труднощiв на своєму шляху. Щаслива та людина, яка вмiє свої труднощi зробити звичними, а звичне – зробити радiсним».

Література

1. Пиньковская Э. А. Спаси и сохрани: в 3-х т. Том 2: «Егология» / Э. А. Пиньковская .– Черкассы : Издатель Чабаненко Ю.А., 2012. – 438 с.
2. Евтух Н. Б, Пиньковская Э. А., Черкашина Т. В. Методики личностно-профессионального самосовершенствования субъекта педагогической деятельности на основе самопознания : учебно-методическое пособие / Н. Б. Євтух, Э. А. Пиньковская, Т. В. Черкашина. – Черкассы : Издатель Чабаненко Ю. А., 2016. – 406 с.