При вступі до школи, батьки зіштовхуються з появою особистісних та поведінкових змін у своїх дітей. Цьому передує не лише не бажання залишати дім чи змінювати звичний потік життя, а й залякування з боку дорослих по типу «там буде важко», «у школі не буде старих друзів», «вчителів не цікавить, чи подобається тобі», «от побачиш, вчитись складно».

Страх межує із тривожністю. Першим фактором шкільної тривожності є індивідуальна характеристика дитини. Так, у тривожних дітей часто виявляється занижена самооцінка, прагнення отримати схвалення від батьків, усамітненість, сором’язливітсь. Впевнені діти стійкі до зовнішніх змін, тому рідше страждають від тривожності. Вони прагнуть до спілкування з однолітками та педагогами.

Тривожні діти мають схильність до шкідливих звичок невротичного характеру (вони гризуть нігті, смокчуть пальці, висмикують волосся, займаються онанізмом). Маніпуляція з власним тілом знижує у них емоційне напруження, заспокоює. Розпізнати тривожних дітей допомагає малювання. Їх малюнки відрізняються великою кількістю штрихування, сильним натиском, а також маленькими розмірами зображень. Нерідко такі діти зосереджуються на деталях, особливо дрібних.

Другим фактором шкільної тривожності є порушення взаємодії з батьками, однолітками чи іншими дорослими. Так, недостатній рівень довіри, відсутність відчуття безпеки, критика з боку інших та відсутність безоцінного ставлення до учня провокують зростання рівня тривожності. Грубий тон учителя, директивний стиль взаємодії з учнями теж породжує особистісні страхи школярів.

Третій фактор шкільної тривожності – соматичні порушення. Цей фактор впливає на рівень засвоєння навчального матеріалу та загальну «включеність» учня в учнівський колектив. Відчуття дитиною власної неуспішності продукує породження особистісної тривожності. Натомість, завищений рівень тривожності негативно впливає на шкільну успішність учнів, оскільки блокує пізнавальний інтерес.

Підготувала: кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Овчаренко Ольга Василівна