Стаття присвячена науково-філософському аналізу підходів до дослідження сутності феномену «довіра», визначенню міри його соціально-культурної та індивідуально – психологічної обумовленості. Виявлена роль емоційного досвіду особистості на ранніх стадіях онтогенезу у формуванні базисної недовіри до світу як відчуття небезпеки навколишнього світу. Виявлено, що довіра є розвивальним механізмом всієї системи соціалізації особистості, обумовлює соціальну поведінку особи, стан групи, узагальнені очікування і є каталізатором взаємодії у освітньому просторі