







































Про безбар’єрність ми зазвичай думаємо крізь призму фізичного середовища — пандусів, ліфтів, широких дверей чи спеціального обладнання. Але справжня безбар’єрність значно ширша. Вона включає доступ до інформації, повагу до особистих меж, недискримінаційне ставлення, можливість висловити власну думку, бути почутим і прийнятим — незалежно від віку, стану здоров’я, статусу чи походження. Це про комунікацію, що підтримує, про середовище, де кожен почувається на своєму місці. І без цього неможлива справжня інклюзія.
Саме тому для підвищення професійної компетентності керівників інклюзивно-ресурсних центрів та впровадження принципів безбар’єрності в освітньому середовищі 19 травня 2025 року було проведено панельну дискусію на тему «Безбар’єрність у міжособистісній взаємодії». Захід став платформою для відкритого обговорення сучасних викликів і кращих практик у сфері комунікації, орієнтованої на повагу, рівність і психологічну безпеку всіх учасників освітнього процесу.
Учасники розглядали безбар’єрність не лише як питання фізичної доступності, а передусім як культуру щоденного спілкування, засновану на повазі, емпатії та рівноправному ставленні. Обговорювали, як мова, стиль комунікації та поведінка керівника можуть сприяти формуванню довіри або, навпаки, створювати нові бар’єри у взаємодії. Окрему увагу приділили питанням просвітницької роботи з батьками та членами громади як важливій складовій розвитку інклюзивного та безбар’єрного середовища.
Безбар’єрність у комунікації — це цінність, що формує довіру, підтримку та партнерство в інклюзивній освіті. Разом ми будуємо систему освіти, де кожен голос почутий, а кожна особистість — цінна.